Іванка Коваль
Іванка Коваль, арбітражна керуюча, юристка. Вперше здала кров в 2010 році для сестри одногрупника. Це був дуже емоційний досвід, інформації про донорство крові було мінімум, запитань після здачі - безліч. Я переконалась, що отримати відповіді на них - надважливо, адже це збереже нерви, час та, зрештою, кошти на перевірку здоров'я.
Я дуже добре пам'ятаю те відчуття щастя, коли на школі з медичного права розвіяла всі міфи та упередження про донорство крові.
Та остаточним приводом до системного та свідомого донорства став випадок з моєю бабусею, яка лікувалась від раку. Їй часто робили переливання крові і під час однієї з таких процедур занесли вірус гепатиту. Це стало для мене переломним моментом, бо саме тоді прийшло розуміння, що мати “чисту”, здорову кров та не ділитись нею - злочин.
Тому, з 2014 року я регулярно здаю кров, знайшла свій ідеальний інтервал - раз на 6 місяців. Донорство – це постійна турбота про власне здоровʼя та відповідальність за здоровʼя реципієнтів. Для мене дуже важливо допомагати іншим, бо це невід’ємна складова мого відчуття щастя. Тому щоразу, коли я віддаю кров, відчуваю любов і тепло. В цей момент мені хочеться віддати найкращу, найсильнішу частинку себе, що зможе врятувати чиєсь життя.