Наша місія
Донорська платформа містить усю необхідну інформацію для діючого і потенційного донора в Україні. Вона має на меті ознайомити кожного, хто виявить бажання стати донором з повною, достовірною і офіційною інформацією.
Ми хочемо, щоб кожен потенційний донор відчував себе частиною важливої справи, адже його дар – безцінний. Усі наші активності покликані надихнути більше людей ставати добровільними і регулярними донорами крові та компонентів. Амбітна ціль, щоб якомога більше людей самі ставали донорами крові та її компонентів безкоштовно і добровільно і виступали мотиваційним прикладом для інших.
Історія донорства
Визнаним автором першого успішного переливання крові від людини до людини є британський гінеколог Дж. Бланделл, який 22 грудня 1818 року доповів про свої успіхи на засіданні Лондонської медико- хірургічної спілки.
Автор першого успішного переливання крові
Визнаним автором першого успішного переливання крові від людини до людини є британський гінеколог Дж. Бланделл, який 22 грудня 1818 року доповів про свої успіхи на засіданні Лондонської медико- хірургічної спілки.
Друге успішне переливання
Через 14 років – 20 квітня 1832 року петербурзький акушер А. Вольф виконав перше в Російській імперії успішне переливання крові. Він перелив породіллі, яка втратила велику кількість крові, кров її чоловіка. Переливання пройшло успішно, і жінку було врятовано.
Черговий корінний перелом
Черговий корінний перелом в трансфузіології стався після відкриття в 1901 році австрійським бактеріологом Карлом Ландштейнером 3-х груп крові.
Відкриття 4-ї групи крові
Наступні відкриття, зроблені в 1902 році А. Декастелло і А. Штурлі, які описали, крім зазначених 3-х груп наявність 4-ї групи, а також узагальнююча робота 1907 року Я. Янського, остаточно сформували прийняту донині класифікацію груп крові АВО: 0 (І), A (II), B (III), AB (IV). З 2004 року Всесвітній день донора крові щорічно відзначається 14 червня – в день народження К. Ландштейнера.
Наукове обгрунтування переливання крові
Перше науково обґрунтоване переливання крові з урахуванням групової належності було зроблено 20 червня 1919 року В. Шамовим. У перші роки застосування методу переливання крові (20-ті роки ХХ століття), коли операція була ще порівняно рідкісною, донорами найчастіше були родичі або друзі пацієнта. Так, з трьох трансфузій, зроблених В. Шамовим у 1919–1921 роках, у двох випадках була перелита кров родичів. В одному випадку 100 мл крові було перелито від його матері, в іншому (420 мл) -– від брата пацієнта.
Створення резервів донорів-активістів
У 1926 році питання про донорські кадри було поставлене на обговорення М. Єланським в його книзі «Переливання крові». Для вирішення цієї проблеми М. Єланський та Е. Гессе рекомендували при залучати в якості донорів-добровольців найближчих родичів пацієнтів, а також студентів і медичний персонал, які через прагнення допомогти пацієнту можуть надати свою кров.
Цей і подібні йому випадки, що мали місце при виборі донорів, змушували думати і робити практичні кроки до створення при лікувальних установах резервів донорів-активістів. Наступні роки показали, що в нашій країні вже були умови для успішного розвитку донорства не шляхом перетворення його в професію, а на громадських засадах.
Цей і подібні йому випадки, що мали місце при виборі донорів, змушували думати і робити практичні кроки до створення при лікувальних установах резервів донорів-активістів. Наступні роки показали, що в нашій країні вже були умови для успішного розвитку донорства не шляхом перетворення його в професію, а на громадських засадах.
Заохочення до донорства
У 1927 році для заохочення донорства була введена грошова компенсація за давання крові, а з 1931 році – видача спеціального пайка.
У міру накопичення досвіду стало виявлятися все більше даних про те, що родичі хворого далеко не завжди можуть бути залучені до давання крові, перш за все через групову несумісність.
У міру накопичення досвіду стало виявлятися все більше даних про те, що родичі хворого далеко не завжди можуть бути залучені до давання крові, перш за все через групову несумісність.
Масове застосування переливання крові
Перші масові переливання крові в колишньому Радянському Союзі знайшли своє застосування у військово-польових умовах та були проведені під час військових дій у озера Хасан і в районі річки Халхін-Гол. До 1940 року була створена потужна мережа установ Служби крові, до складу якої входило декілька науково-дослідних інститутів і велика кількість достатньо оснащених станцій переливання крові.
Період Другої світової війни
У період Другої світової війни інтерес до практичного застосування переливання крові значно зріс. Воно набуло широкого застосування в лікувальних установах – як на фронті, так і в тилових умовах.
Війна викликала небувалий масовий патріотичний підйом, тисячі громадян бажали здати кров для потреб фронту. Діюча армія отримала понад 1,7 млн. літрів консервованої крові, яка була використана для 7 млн. переливань. Кількість донорів становила 5,5 млн. осіб.
Зростання потреби в засобах трансфузійної терапії збігся з початком науково-технічної революції другої половини ХХ століття.
Поряд з переливанням цільної крові в клінічній практиці стали застосовуватися і компоненти крові (клітинні складові – еритроцити, тромбоцити; плазмові – плазма, кріопреципітат) і препарати крові (альбумін, імуноглобуліни, фібриноген, фактори згортання крові). У трансфузіологічну практику стали входити все більш досконалі технічні засоби, апарати і витратні матеріали, що забезпечують абсолютну безпеку застосування, його зручність в умовах будь-якого лікувального закладу.
Високий рівень трансфузіології неможливий без активного донорства. Донор – джерело крові та компонентів крові, яке забезпечує повсюдне застосування компонентів і препаратів крові в системі охорони здоров’я.
Війна викликала небувалий масовий патріотичний підйом, тисячі громадян бажали здати кров для потреб фронту. Діюча армія отримала понад 1,7 млн. літрів консервованої крові, яка була використана для 7 млн. переливань. Кількість донорів становила 5,5 млн. осіб.
Зростання потреби в засобах трансфузійної терапії збігся з початком науково-технічної революції другої половини ХХ століття.
Поряд з переливанням цільної крові в клінічній практиці стали застосовуватися і компоненти крові (клітинні складові – еритроцити, тромбоцити; плазмові – плазма, кріопреципітат) і препарати крові (альбумін, імуноглобуліни, фібриноген, фактори згортання крові). У трансфузіологічну практику стали входити все більш досконалі технічні засоби, апарати і витратні матеріали, що забезпечують абсолютну безпеку застосування, його зручність в умовах будь-якого лікувального закладу.
Високий рівень трансфузіології неможливий без активного донорства. Донор – джерело крові та компонентів крові, яке забезпечує повсюдне застосування компонентів і препаратів крові в системі охорони здоров’я.
Заснування відзнаки “Почесний донор СРСР”
З метою підвищення авторитету донорів, указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 червня 1944 року введено нагрудний знак «Почесний донор СРСР» для нагородження донорів, які багаторазово здали кров.
Невід’ємним правом донорів було (і залишається до цього часу) добровільність давання крові. Ніхто не може примусити донора дати свою кров пацієнту. Добровільність донорства розглядається як вираження свободи людини в суспільстві (людина сама приймає рішення про те, коли і скільки своєї крові вона віддасть на потреби суспільства) і цивільне право всіх без винятку членів суспільства, зобов’язаних в певний час взяти участь у донорстві при відсутності медичних протипоказань.
Невід’ємним правом донорів було (і залишається до цього часу) добровільність давання крові. Ніхто не може примусити донора дати свою кров пацієнту. Добровільність донорства розглядається як вираження свободи людини в суспільстві (людина сама приймає рішення про те, коли і скільки своєї крові вона віддасть на потреби суспільства) і цивільне право всіх без винятку членів суспільства, зобов’язаних в певний час взяти участь у донорстві при відсутності медичних протипоказань.
Рівне право громадян на отримання крові
У 1960-х роках Службою крові був сформульований принцип, що забезпечує подальший розвиток донорства – рівне право всіх громадян на отримання крові при захворюванні і одночасно рівний моральний обов’язок членів суспільства взяти участь у донорстві.
Нині час донорство вийшло за межі вузько медичної проблеми, коли вирішувалося тільки питання про забезпечення кров’ю лікувальних установ, і стало соціальною проблемою, що відображає відносини між людьми та зачіпає інтереси всього суспільства.
Нині час донорство вийшло за межі вузько медичної проблеми, коли вирішувалося тільки питання про забезпечення кров’ю лікувальних установ, і стало соціальною проблемою, що відображає відносини між людьми та зачіпає інтереси всього суспільства.
Скорочення кількості донорів
В кінці 1990-х – початку 2000-х кількість донорів сильно дуже скоротилась, в країні склалася критична ситуація з донорством крові.
Наразі перед Службою крові та організаторами донорського руху стоїть спільне завдання збереження і зміцнення стабільного донорського контингенту, подальший розвиток добровільного безоплатного регулярного донорства крові, що може допомогти в повноцінному забезпеченні кров’ю пацієнтів лікувальних установ.
Наразі перед Службою крові та організаторами донорського руху стоїть спільне завдання збереження і зміцнення стабільного донорського контингенту, подальший розвиток добровільного безоплатного регулярного донорства крові, що може допомогти в повноцінному забезпеченні кров’ю пацієнтів лікувальних установ.
Важливе завдання
Важливе завдання, що стоїть перед системою крові, –перехід на 100% добровільне безоплатне донорство крові, як найефективнішу систему запобігання передачі інфекцій при переливанні компонентів та препаратів крові, а також з етичних міркувань: недопустимо продавати частину організму людини
Кров – життєво потрібна організму людини, вона живить усі його органи і тканини. У середньому в дорослої людини об’єм крові становить 6–8% від загальної маси або 65–80 мл на 1 кг маси тіла
Наші цілі
Кров та компоненти крові є унікальним і цінним національним ресурсом, оскільки отримуються тільки від осіб, які здійснюють донації крові та компонентів крові. Відповідно до інформації Всесвітньої організації охорони здоров’я в країнах із рівнем доходу на душу населення вище середнього кількість донацій на 1 тис. осіб становить 15,9. В Україні ж цей показник становить лише 11 донацій на 1 тис. осіб. Потреба в крові і її компонентах є постійно.
Достатня кількість постійних добровільних безоплатних донорів крові та компонентів крові дає рівноправний і своєчасний доступ кожного пацієнта до якісних і безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості.
Сервіс для донора
Посилення спроможності суб’єктів системи крові щодо створення сприятливого середовища для розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові. Адже, щоб донор повернувся до центру крові, він має отримати позитивний досвід і сервіс у центрі крові – це важлива складова процесу залучення і нових і регулярних донорів.
Донорство як норма
Донорство крові як норма у суспільстві – важливий крок для забезпечення стабільного постачання крові та її компонентів. Це потребує створення культури донорства, де добровільне безоплатне донорство сприймається як соціальна відповідальність та природна частина життя кожної людини.
Самозабезпечення населення України донорською кров’ю та компонентами крові на достатньому рівні є однією з умов забезпечення обороноздатності держави та запорукою її національної безпеки – і це наша головна ціль.
До чого ми прагнемо?
1
Популяризація донорства
Популяризація добровільного безоплатного донорства крові і її компонентів – є важливим завданням, яке потребує співпраці всіх секторів суспільства. Держава, приватний сектор, громадські організації та громадяни повинні працювати разом, щоб створити сприятливі умови для залучення потенційних донорів та забезпечити стабільну базу донорів крові.
2
Формування національної бази донорів
Процедура здачі крові в Україні буде спрощена і впорядкована завдяки можливостям інформаційно-комунікаційної системи донорства крові «єКров», розробка якої триває нині. Система передбачає, що адміністративні процедури та виробничі процеси у сфері донорства крові та її компонентів будуть функціонально автоматизовані.
До складу системи «єКров» входитимуть функціональні модулі та реєстри, що дозволять узагальнити повну інформацію щодо здійснення донацій, проведення окремих видів обстеження, планування та моніторингу.
До складу системи «єКров» входитимуть функціональні модулі та реєстри, що дозволять узагальнити повну інформацію щодо здійснення донацій, проведення окремих видів обстеження, планування та моніторингу.
3
Співпраця та партнерство
Ми готові до співпраці як з громадським так і з приватним сектором для досягнення синергічного ефекту – коли усі рівні співпрацюють для однієї мети – популяризації добровільного безоплатного донорства крові, тому готові і надалі консолідувати зусилля усіх зацікавлених сторін. Якщо маєте пропозиції для співпраці зверніться до нас.
